Януш Корчак. Життя для дітей...

Януш Корчак народився у Варшаві 1878 року. Працюючи лікарем у дитячій лікарні та вихователем у літніх таборах для знедолених дітей, завжди лікував нужденних пацієнтів безплатно.

Той період ознаменувався кількома війнами, і служачи лікарем у російській армії під час російсько-японської війни, Корчак писав: "Перш ніж країна почне війну, вона повинна подумати про безневинну дитину, яку поранять, вб'ють або яка залишиться сиротою. Жоден привід для війни не є достатнім, щоб позбавити дитину - права на щастя".

Він заснував і до кінця життя керував сирітським притулком у Варшаві. Він також писав оповідання, дитячі книжки та філософські праці про освіту і права дітей, а також вів радіопередачі на ці теми. Він був одним із перших у світі критиків тілесних покарань дітей. Його репутація великого мислителя і гуманіста була велика в усій Східній Європі.

З початком другої світової війни та Голокосту ця велика людина була позбавлена багатьох своїх обов'язків і привілеїв, тож повністю зосередилася на турботі про дітей-сиріт. Коли переслідування посилилися, вчителю хотіли організувати виїзд із країни, але він відмовився залишити дітей.

Також Януш ухвалив рішення не емігрувати до Палестини ще перед окупацією Польщі, щоб не залишати "Дім сиріт" напризволяще напередодні страшних подій.

Учитель і його діти були ізольовані в гетто, де життя ставало дедалі важчим через хвороби та голод. Зрештою німці спустошили гетто, а вихователя та вихованців дитячого будинку відправили до табору смерті "Треблінка".

Коли всі мешканці "Будинку сиріт" уже піднялися у вагон поїзда, що вирушав до табору, до письменника підійшов офіцер СС і запитав:
- Це ви написали "Короля Матіуша"? Я читав цю книгу в дитинстві. Хороша книга. Ви можете бути вільні.
- А діти?
- Діти поїдуть. Але ви можете покинути вагон.
- Помиляєтеся. Не можу. Не всі люди - мерзотники.

Через кілька днів у концтаборі Треблінка він разом із дітьми з "Будинку сиріт" увійшов у газову камеру. Дорогою до смерті ЧОЛОВІК тримав на руках двох найменших діток.

Було багато свідків маршу дітей у напрямку концентраційного табору Треблінка. Кажуть, що Януш до самого кінця намагався розвіяти страхи дітей, які йшли з ним рука об руку назустріч смерті. Він розповідав дітям, що зараз вони дійдуть до лісу, де багато ягід і смачної джерельної води.

Наймолодшими з дітей були дворічні малюки.

Януш Корчак та його 10 заповідей для батьків.

Крім безлічі дитячих книжок і наукових праць ця приголомшлива людина склала 10 принципів виховання дітей, які варто знати кожному:

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотній закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
4. Не стався до його проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений - йому воно важке не менше, ніж тобі, а можливо, і більше, оскільки у нього немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
8. Дитина - це не тиран, який заволодіває усім твоїм життям, не тільки плід від плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток у ній творчого вогню. Це розкріпачена любов матері й батька, у яких ростиме не "наша", "своя" дитина, але душа, дана на зберігання.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб робили твоєму.
10. Любіть свою дитину такою, якою вона є - безталанною, неуспішною, дорослою. Коли ви зі своєю дитиною, будьте щасливі, бо дитина - це свято, яке, поки що, з тобою.