Прощальний лист Голлі Батчер

Її не стало 4 січня 2018 року - агресивна форма раку спалила дівчину буквально за рік. За день до смерті Голлі Батчер поділилася з "тими, хто залишається" своїми думками, розповівши, з чим їй прощатися найболючіше і що насправді є найціннішим у житті. Ось він, прощальний лист Голлі Батчер.

«Це дуже дивно - розуміти і приймати той факт, що ти смертний, у 26 років. Усього лише в 26. Смерть належить до тих речей, про які ми намагаємося не думати. День проходить за днем, і нам здається, що так буде завжди... Але одного разу трапляється те, до чого ти не готовий. Абсолютно не готовий.

Я завжди була впевнена, що коли-небудь постарію. Що одного разу моя шкіра стане в'ялою, у волоссі з'явиться сивина, на талії - зайві сантиметри. І всі ці зміни будуть пов'язані з моєю сім'єю - турботами про кохану людину, наших дітей. Я уявляла, що в мене народиться багато малюків. Що я співатиму їм колискові, недосипатиму, втомлюватимуся... Нині розумію: я так сильно цього хотіла і хочу, що сама думка про ту сім'ю (сім'ю, якої в мене ніколи не буде!) завдає мені неймовірного болю.

Це життя. Таке крихке, дорогоцінне, непередбачуване... Кожен день - це безцінний подарунок, а не даність.

Зараз мені 27. Я не хочу вмирати. Я дуже люблю життя. Я безмірно щаслива в ньому і щомиті готова дякувати за це щастя своїм близьким. Але на жаль - від мене більше нічого не залежить.

Цей лист я пишу не тому, що мені страшно. Поки ми живі, ми не усвідомлюємо, що таке смерть і наскільки вона близька. І мені це подобається. За винятком тих випадків, коли нам з якоїсь причини хочеться поговорити про це, ми робимо вигляд, що смерті не існує. Що вона не трапиться ні з ким із нас. Це таке табу. Про нього не розмовляють. Мені теж складно це дається. Занадто важко. Занадто... незрозуміло.

Я хотіла б, щоб люди перестали так сильно переживати через свої проблеми. На тлі смерті ці проблеми, стресові ситуації здаються сущими дрібницями. Просто повірте мені. На всіх нас - і мене зовсім скоро, і вас (можливо, через багато-багато років) - чекає одна доля. Ми всі зникнемо.

В останні місяці в мене було багато часу, щоб подумати про це. Найчастіше ці думки приходили до мене ночами, і я могла як слід проаналізувати їх у тиші. Так от.

Щоразу, коли вам хочеться понервувати через дрібниці, поскаржитися на своє життя, просто подумайте про тих, хто зіткнувся зі справжньою проблемою. Тієї, яку не подолати. Тієї, від якої не втекти. Тієї, яка перекреслює все. Згадайте про мене. І подякуйте життю, що ваші проблеми - це суща дрібниця. Їх, на відміну від смерті, можна подолати. Пам'ятайте про це.

Так, життєві складнощі можуть дратувати. Але спробуйте хоча б не виливати свій негатив на інших людей. Ви живі - і це вже щастя. Ви можете вийти на вулицю і вдихнути свіже повітря. Можете побачити, яким блакитним буває небо і якими зеленими - дерева. Можете, а я зовсім скоро вже не зможу. Вам пощастило. Справді пощастило.

Можливо, сьогодні ви потрапили в затор або не виспалися, бо ваші чудові діти будили вас усю ніч. А може, ваш перукар помилився і зістриг волосся коротше, ніж ви просили. Або накладний ніготь зламався. Або груди занадто маленькі, на попі целюліт, а живіт схожий на в'яле желе.

Господи, та перестаньте думати про це! Я клянуся, ви геть забудете про ці речі, коли настане ваша черга! Усе це дурниця, якщо дивитися на життя загалом.

Я ось дивлюся на своє тіло, як воно тане на очах, і нічого не можу з цим вдіяти... Усе, чого б я хотіла, - це не ідеальні форми, а ще один день народження або Різдво, проведене з сім'єю. Або ще один день (всього лише день!) наодинці з коханим і нашим собакою.

Іноді чую, як люди скаржаться на надто складну роботу або надто важкі вправи, які дає їм тренер у спортзалі. Ха! Будьте вдячні, що ви взагалі можете їх робити! Робота або тренування здаються такими буденними, нудними речами. Поки ваше тіло взагалі дозволяє їх виконувати.

Я намагалася вести здоровий спосіб життя. Напевно, це навіть можна було б назвати моєю пристрастю. Але все це зараз стало неважливим. Цінуйте здоров'я і власне працездатне тіло, навіть якщо у нього неідеальний розмір. Доглядайте за ним, любіть його - просто за те, що воно вас не підводить і воно чудове. Балуйте його рухом і здоровою їжею. Але не зациклюйтеся на цьому.

Міцне здоров'я - це ж не тільки про фізичну оболонку. Постарайтеся знайти душевне, емоційне та духовне щастя.

Тоді ви зрозумієте, наскільки неважливе те "ідеальне тіло", яке нав'язують нам мас-медіа та соцмережі. Видаляйте зі своєї стрічки будь-який акаунт, який змусить вас сумніватися в красі вашого тіла. Неважливо, чий це акаунт - когось стороннього чи друга. Будьте безжальні в боротьбі за власне щастя.

А ще будьте вдячні за кожен день, коли у вас нічого не болить. Говоріть спасибі навіть за ті дні, коли не дуже добре почуваєтеся через грип, хвору спину або, наприклад, підвернуту щиколотку. Так, це неприємно, але не загрожує вашому життю і скоро мине.

Менше скаржтеся, люди! І більше підтримуйте одне одного.

Віддавайте, віддавайте, віддавайте. Це свята правда: ви відчуєте себе щасливішим, якщо допомагаєте комусь. Шкода, що я робила це не так часто...

Відтоді як я захворіла, я зустріла масу неймовірно чуйних, щедрих і добрих людей. Я почула від них безліч добрих слів. Отримала море підтримки від сім'ї, друзів і навіть незнайомців. Це набагато більше, ніж я зможу віддати натомість. Я ніколи цього не забуду і до кінця залишуся вдячна цим людям.

Знаєте, це було б дуже дивно: маючи гроші, почати витрачати їх наприкінці, перед смертю. У цей час зовсім не хочеться йти в магазин і купувати, наприклад, нову сукню (хоча я дуже любила шопінг раніше). Сукні втратили сенс. Наприкінці ти абсолютно чітко усвідомлюєш: нерозумно витрачати гроші на новий одяг чи інші речі.

Замість сукні, косметики, прикраси купіть що-небудь приємне для свого друга. Що-небудь, що принесло б йому радість. Пригостіть друзів обідом. Приготуйте для них що-небудь самостійно. Купіть їм симпатичну кімнатну рослину, абонемент на масаж, подаруйте красиву свічку. Неважливо, що це буде. Важливо лише, щоб цей подарунок повідомляв вашому другу: "Я люблю і ціную тебе".

Навчіться цінувати час інших людей. Навіть якщо ви схильні спізнюватися - що ж, просто заведіть звичку готуватися до виходу з дому заздалегідь. Цінуйте те, що інша людина готова подарувати вам годину або півгодини, просто щоб поговорити з вами. Не змушуйте її чекати, втупившись у телефон. Цим ви заслужите повагу.

Цього року моя сім'я вирішила не робити традиційних подарунків на Різдво і навіть не прикрашати ялинку. Ви б знали, як мене це засмутило! Я мало не зіпсувала всім свято! Але все виявилося дуже незвично і мило. Оскільки нікому не довелося бігати переповненими магазинами, мої близькі витратили час на те, щоб написати один одному вітальні листівки.

Напевно, це було правильно: уявіть, якби сім'я все-таки вирішила зробити мені подарунок, я б скористатися ним все одно не змогла і він залишився б у них - дивно, чи не так? А листівки... Знаєте, вони значать для мене набагато більше за спонтанно придбані подарунки. Мораль цієї історії: не потрібно витрачатися, щоб свято набуло сенсу.

Якщо хочете витратити гроші - витрачайте їх на враження. Або хоча б не змушуйте себе відмовлятися від вражень, витративши все на матеріальну, по суті непотрібну вам дурницю.

Витратьте день, щоб поїхати, нарешті, на пляж - вибратися в поїздку, яку ви давно відкладали. Пориньте у воду, закопайте пальці в пісок. Відчуйте солону воду на своєму обличчі. Відчуйте себе частиною природи.

Відчуйте цей момент, насолодіться ним, а не намагайтеся зловити в камеру вашого смартфона. Нерозумно проживати життя через екран смартфона, нерозумно витрачати час на пошуки ідеального кадру! Просто насолоджуйтеся цим моментом. Самі! А не намагайтеся зловити його для когось іншого.

Так, ось риторичне запитання. Час, який ви щодня витрачаєте на макіяж і укладку - він справді того вартий? Ніколи не розуміла цього в жінках.

Прощальний лист Голлі Батчер. Питання без відповіді

Прокидайтеся раніше, слухайте спів птахів, насолоджуйтеся першими фарбами сходу сонця.

Слухайте музику. Саме слухайте! Музика - це ліки. Стара краще.

Обійміть свого домашнього улюбленця. Я буду відчайдушно сумувати за своїм собакою.

Поговоріть із друзями. Не телефоном. Як у них справи по-справжньому?

Подорожуйте, якщо цього хочете. Не подорожуйте, якщо не хочете.

Працюйте, щоб жити, але не живіть, щоб працювати.

Серйозно: робіть тільки те, що змушує ваше серце битися швидше, а вас - почуватися щасливим.

Хочете торт? З'їжте - і жодної провини!

Скажіть "ні" тому, чого ви не хочете.

Перестаньте думати про те, що подумають про вас і ваше життя інші. Так, у них можуть бути інші уявлення про те, як треба і правильно. Але ви можете побажати прожити звичайнісіньке, зате сповнене щастя життя - і матимете цілковиту рацію!

Говоріть близьким, що любите їх, так часто, як це можливо. І любіть їх щиро, всім серцем.

Якщо щось змушує вас почуватися нещасними, чи то робота, чи то особисте життя... Просто напружтеся і змініть це! Ніхто з нас не знає, скільки часу йому відведено. Не можна витрачати цей дорогоцінний час на те, щоб страждати. Так, я знаю, це часто повторюють. Але ж правда!

У будь-якому разі це всього лише порада від молодої дівчини. Можете дотримуватися її чи ні - я не наполягаю.

І останнє. Якщо можливо, зробіть добру справу для людства (і мене) - станьте донором крові. Цим ви врятуєте чиєсь життя, а заразом і самі відчуєте себе краще. Кожна здача крові може врятувати три життя! Це величезний внесок, який доступний кожному.

Донорська кров (а я вже збилася з рахунку переливань) дала мені можливість прожити ще один рік. Рік, за який я завжди буду вдячна, тому що провела його тут, на Землі, зі своєю сім'єю, друзями і собакою. Це був найчудовіший рік у моєму житті. Дякую.

І до зустрічі..."

Holly Butcher